Книги, що здобули популярність серед читачів бібліотеки

Цьогоріч в Україні, всупереч війні, стартує другий Національний тиждень читання. Здавалося б війна мала викреслити книги з життя українців, та насправді пробудила інтерес до світової й української історії й українських авторів.

    Наша бібліотека підготувала топ 10 книг, що склали рейтинг популярних читацьких запитів у 2022 році.

    З початком повномасштабної війни значний інтерес читачів привернула книга Боріса Джонсона "Фактор Черчиля. Як одна людина змінила історію". Обговорення схожості ситуацій минулого й сьогодення, ролі Великої Британії в опорі європейських країн окупантам, довгий час була роздинкою всіх обговорень читального залу.

    У книзі "Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію" Боріс Джонсон пропонує власне бачення цієї культової особистості. Під час роботи над дослідженням автор використовував не лише загальновідомі історичні факти, а й мемуарну літературу, праці інших дослідників та навіть анекдоти про Вінстона Черчилля. Тому текст вийшов не сухим, а доволі емоційним, написаним простим стилем і легким для сприйняття. Черчилль постає живою людиною, а не просто політичним діячем з далекого минулого. 

Про "Фактор Черчиля"

    Книжка Боріса Джонсона — це історія про те, як ексцентричний геній Черчилля, прем’єр-міністра Великої Британії, одного з найвизначніших лідерів ХХ століття, формував світову політику. Аналізуючи досягнення й помилки, а також міфи, які супроводжували цю видатну постать, Джонсон зобразив Черчилля як незрівнянного стратега, людину надзвичайно сміливу, красномовну й глибоко гуманну. Безстрашний на полі бою, один із найкращих ораторів усіх часів, лауреат Нобелівської премії з літератури, Вінстон Черчилль спростував думку, що історія — це місце дії великих знеособлених сил.

    Життя цього чоловіка є доказом того, що одна людина — відважна, геніальна, визначна — може впливати на світовий лад.

    Творчість Васися Шкляра як автора та одного з дослідників героїв Холодного Яру та УПА, людини, що відновлювала історичну справедливість та повертає забуті імена, яскраво засяяла інтересом до роману "Троща". 

    Роман "Троща" — велика праця про визвольну боротьбу українських повстанців на Тернопільщині. Особлива увага приділяється змалюванню боїв і буднів бійців серед очеретів на річці Стрипа. Підтримка повстанської армії жителями навколишніх сіл говорить про те, що у важкі роки Україна — єдина.

Про "Троща"

    «Троща» — роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше.

    Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають на нього з новою силою. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя… Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з’являється личина зрадника…

    Серед жіночої аудиторії фавориткою стала Світлала Талан та її "Матусин оберіг". Світлана Талан пише багато книг про сильну жінку, про складну долю, про обставини в яких не потрібно здаватися, а бути стійкими й шукати вихід з ситуації. Часто в її книги вплетені історичні події для українського народу та показано, як вони змінили життя персонажів і тисяч реальних сімей України. 

Про "Матусин оберіг"

    Олеся рано стала сиротою. Листи — ось і все, що лишилося їй від мами. Дівчинка живе лише цими листами. Тільки вони і подруга Карина допомагають Олесі пережити труднощі: пияцтво батька, жорстокість мачухи, ненависть зведеного брата. Одного разу Олеся приїздить із Кариною до Сєвєродонецька і там зустрічає Ігоря. Два серця єднаються в танці кохання. Але настає буремний 2014 рік, Ігор йде добровольцем в АТО... Чи зустрінуться закохані знову? Доля наготувала їм випробування часом та відстанню. Та справжнє кохання здатне подолати все…

    Поруч з нею здобула прихильність Сара Джіо з романом "Ожинова зима". Авторка сентементального жіночого роману, що сподобається читачкам, які полюбляють зворушливі романтичні історії з елементами детективу. 

Про "Ожинова зима"

    Сіеттл, 1933. Самотня мати Віра Рей цілує свого трирічного сина Даніеля, вкладає спати й вирушає на роботу в нічну зміну в місцевий готель. Вона повертається, щоб виявити, що травнева хуртовина вкрила місто снігом, а її хлопчик зник. На замерзлій вулиці Віра знаходить його улюбленого іграшкового ведмедика, а сніг замітає будь-які сліди її сина чи злочинця.

    Сіеттл, 2010. Репортер «Сіеттл Ґеральд» Клер Олдрідж отримує завдання написати про першотравневу «ожинову зиму» (пізнє весняне похолодання) і її двійника з минулого. Вона дізнається про викрадення, яке так і залишилося нерозкритим, і присягається віднайти правду. Виявляється, що між життями цих двох жінок існує багато несподіваних паралелей…

    Інтерес до історичних подій вплинув на вибори читачів щодо книг написаних на тлі "бандарівців", тож не дивно що "Червоний" Андрія Кокотюхи став лідером читацьких запитів. Автор правдоподібно зобразив життя людини, що жила в часи УПА й показала його в дечому неоднозначність, а іншому вірність власним переконанням, що "Україна понад усе".

Про "Червоний"

    Їм закидають масові вбивства вчителів. Бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони... можуть бути корисними. Замість скніти в таборах, ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому єдиному до снаги приборкати ув’язнених злодіїв. Як це було, розкажуть три свідки: міліціонер, чекіст і ворог народу. Не шукайте Червоного ані серед мертвих, ані серед живих, шукайте — серед овіяних легендою!

    А зараз у цей список несподівано вривається фентезі Ребекки Кван "Макова війна" з альтернативним розвитком Китаю ХІХ століття і опіумних війн. Книга стала об'єктом №1 серед молоді, яка вбачала в ній накладання протистояння реальним окупантам та розділяла радикальне рішення головної героїні щодо долі федерації.

Про "Макова війна"

    Cирота війни з глухої провінції зробила неможливе — на відмінно склала загальноімперський іспит Кедзю для вступу в військову академію. Це стало несподіванкою для всіх: екзаменаторів, які не могли повірити в те, що бідна селючка здатна на таке; опікунів дівчини, котрі планували видати її заміж та розширити незаконну торгівлю опіумом; і для самої Жинь, яка нарешті відчула себе вільною. Намагаючись протистояти могутнім ворогам і хапаючись за будь-яку можливість залишитись у військовій академії Сінеґард, Жинь відкриває в собі схильність до шаманізму і зв’язок із богом вогню. Цієї сили навіть забагато для успіху в Академії, та чи не замало її буде на полі битві під час війни? І якої платні забажає від неї мстивий бог Фенікс?

    Ребекка Кван створює величний фентезійний світ, населений майстрами бойових мистецтв, філософами-генералами і богами, по-новому переосмислюючи історію Азії.

    Можна говорити, що особливу популярність отримали книги авторів, що повернулися з війни або й досі знаходяться на ній. У цьому контексті відновився інтерес до творчості Артема Чеха і його збірки есеїв "Точка нуль".  Варто відзначити, що у книжці практично немає воєнних сцен, немає вбивств, крові, подібних розмов. Описані житейські будні: як проходило навчання на навчальному полігоні, як до них у взвод прибився котик, розмови з побратимами, створюючи образ реальних людей, що прийшли захищати власну державу.

Про "Точка нуль"

    Ця книжка вийшла у люди після тривалої паузи (наприкінці 2017 року) в літературній творчості Артема Чеха. Мобілізований у п'ятій черзі, письменник пробув 10 місяців на передовій, і тепер він без пафосу й надмірного натуралізму, зі здоровою самоіронією та відвертістю створює образ сучасного українського військового — не глибоко травмованого невдаху, розчавленого обставинами, не ідеалізованого безстрашного епічного воїна, а героя нашого часу.

    Книга Ірен Роздобудько "Зів'ялі квіти викидають" отримала відгуки як роману про щирих людей, про доброту і взаємодопомогу, про силу людського духу і незламності характеру. Саме те що потрібно у наші часи для збереження оптимізму та здорового глузду.

Про "Зів'ялі квіти викидають"

    Зів’ялі квіти, які зберігаються в душі у вигляді жалю за минулим або нездійсненним, треба викидати. Про це — історія двох актрис, колишніх «зірок» радянського кіно, і однієї молодої жінки, яка доглядає за ними в притулку для самотніх акторів. Все життя ці актриси запекло ворогували між собою, адже були суперницями в коханні до чоловіка, який виявився не вартим любові та самопожертви. І тільки наприкінці життя обидві зрозуміли, що могли б бути... найкращими і найвірнішими подругами. 

    Молода головна героїня роману так само переживає особисту драму, але завдяки мудрості своїх підопічних усвідомлює, що життя, яким би воно не було, — прекрасне, його не варто марнувати на тимчасову метушню. І... стає переможницею престижного європейського кінофестивалю. Сентиментальна історія з глибоким підтекстом, притаманним творчості Ірен Роздобудько.

    Серед фаворитів Сергій Лойко з "Аеропорт" — художній твір, створений на основі реальних фактів та інтерв’ю з учасниками бойових дій. Події розгортаються в останні п’ять днів боротьби. Величезну історичну і політичну цінність представляють фотографії, зібрані автором. Нашими користувачами книга сприймалася не як оброблена історія про "кіборгів", а документальне джерело мужності українськиих солдатів.

Про "Аеропорт"

    240 днів тривала боротьба за донецький аеропорт. 240 днів солдати провели під кулями, з пораненнями, з нестачею їжі та води. Сьогодні це практично знищена будівля, від якої залишилися лише зруйновані стіни і обгорілий каркас, а у минулому вона було презентабельною та модернізованою. Але саме вона стала символом мужності, сили духу й нескореності українського народу. Прочитати книгу «Аеропорт» варто тим, хто хоче побачити, як буквально з «поту і крові» виростав цей символ, і зрозуміти, чому його захисників називають «кіборгами».

    Закриває наш перелік Фоззі (Олександо Сидоренко) та його "Чорний хліб". Автор  дуже реально без зайвих слів змальовує події і надає своїм героям життя, не літературного образу, а реальних рис. Саме так у романі "Чорний хліб" — головна героїня жінка-мисливиця холоднокровно ступає на стежку помсти за байдужість по відношенню до свого єдиного сина. Це книга, що відгукувалася в серцях матерів болем, розумінням, підтримкою та нестримним співпереживанням.

Про "Чорний хліб"

    Це історія маленької жінки, якій довелося розбиратися з викликами долі по-чоловічому. Її єдиного сина, Омрина, вбили одноплемінники, свої. Поки він тонув, вони забивали його баграми, бо забирати в морських духів їхню здобич — погана прикмета. Але ще гірше — забрати в матері її дитину. Тому слід поквитатися з винними. З тими, хто правив те жорстоке дійство, і з тими, хто мовчки спостерігав. Поквитатися так, як заведено в її народу, коли за певних обставин люди — це неначе ще одна здобич. Свої чи чужі — однаково. Для когось це називатиметься помстою. Для неї — справедливістю. Це історія, що починається в пізні радянські часи на холодному північному березі, де простіше зустріти вовка, аніж людину, а закінчується через багато років на півдні України. Це історія Лилєкей.